Автор Я. Г. Притула

Традиція створень об’єднань вчених, їх товариств має давню історію. Вона сягає часів Стародавньої Греції, науки країн ісламу та епохи відродження у Європі. Ці наукові об’єднання у багатьох країнах ставали основою національних академій наук. Поряд з ними створювалися і вузькопрофесійні товариства філософів, математиків, фізиків і т.д.

У Львові серйозні математичні дослідження в математиці почалися в кінці XIX і на початку XX століть. В університеті та Політехнічній школи уже було по дві кафедри математики, збільшилось число приват-доцентів та асистентів математиків. У Львів прийшли традиції європейських математичних осередків, зокрема Геттінгена і Парижа.

Серед ініціаторів створення математичного товариства був провідний львівський математик професор Юзеф Пузина, який організував у 1894 році осередок наукових досліджень – вищий математичний семінар, для студентів університету.

Польське математичне товариство у Львові було організовано у 1917 році і розпочало свою роботу 3 грудня цього ж року.

Подання до Намісництва про затвердження статуту товариства підписаний три особи:

• Юзеф Пузина, професор Львівського університету;
• Здіслав Криґовський, професор Політехнічної школи у Львові, ректор Політехнічної школи;
• Антоні Ломніцький, професор гімназії.

Першим головою товариства був проф. Ю. Пузина. Активну участь у роботі товариства брали З. Янішевський, В. Серпінський, Г. Штайнгауз, З. Криговський, Л. Ґрабовський, А. Максимович, С. Рузевіч, А. Ломніцький, Л. Бйоттхер, А. Пламітцер.

Доповіді, які були виголошені на засіданні товариства:

• 1917 рік
  • Г. Штайнгауз, Розв’язані і нерозв’язані проблеми з теорії рядів Фур’є;
  • І. Грабовський, Про гармонічний аналізатор Henrici.
• 1918 рік
  • Ю. Пузина, Про нульові місця степеневого ряду;
  • А. Максимович, Про ряди Чезаро;
  • З. Криговський, Про перетворення Techirnhausena в алгебрі;
  • В. Серпінський, Найновіші дослідження вимірних функцій;
  • Г. Штайнгауз, Про лінійні і неперервні операції в полі функцій;
  • В. Серпінський, Про гіпотезу континууму;
  • В. Серпінський, Означення інтеграла Лебега без теорії міри;
  • Г. Штайнгауз, Степеневі ряди на колі збіжності.
• 1919 рік
  • А. Ломніцький, Про операції аксіоми повноти;
  • С. Рузевіч, Про функції, які мають всюди рівні похідні, але не відрізняються на сталу величину.
• 1920 рік
  • 22 січня. С. Рузевіч, Спогади по світлій пам’яті професора Юзефа Пузини (засновника і першого голови Польського математичного товариства);
  • 5 лютого. Г. Штайнгауз, Про життя і заслуги світлої пам’яті доктора Зигмунта Янішевського (професора Варшавського університету, засновника товариства) ;
  • Повідомлення С. Рузевіча. Приклад функцій, які мають всюди рівні похідні і різниця яких не є сталою;
  • 26 лютого. Г. Штайнгауз, Нові результати з області ортогональних рядів та рядів Фур’є;
  • Повідомлення Є. Жилінського. Певний результат з теорії груп;
  • 11 березня. Є. Жилінський, Про основи теорії ідеалів;
  • 20 травня. А. Максимович, Дослідження в області гармонійних функцій;
  • С. Рузевіч повідомив доведення Серпінського про те, що існує нескінченна кількість простих чисел виду 4k+1;
  • 10 червня. М. Ернст, Дослідження Sundman-a над проблемою 3-ох тіл.

Військові події перервали діяльність товариства у другому півріччі 1920 року.

На пропозицію Краківського математичного товариства Львівське математичне товариство саморозпустилось і постало у 1921 році як Львівське відділення Польського математичного товариства. Краківське математичне товариство було засноване у 1919 році (серед засновників був С. Банах).

• У 1921 році Львівське відділення мало 25 осіб, відбулось 10 наукових засідань, на яких було виголошено такі доповіді:
  • С. Рузевіч. Про функційний розв’язок. f(x+y)=f(x)+f(y). Доповідач подав найзагальніший розв’язок цього функційного рівняння.
  • С. Банах. Про макроаналітичні проблеми:
    а) функції множин – адитивні, які мають майже скрізь похідні. Застосування до фізики;
    б) доповідач подав достатні умови – не вживаючи поняття інтеграла і диференціала – щоб множина функцій складалась тільки з гармонійних функцій. Застосування до фізики.
  • Г. Штайнгауз. Про певні особливі ортогональні ряди. Доповідач подав приклад ортогонального розбіжного ряду, а також приклад збудованого С. Банахом ортогонального ряду (zupelnego), збіжного не до функції, яку розвиває в ряд.
  • А. Ломніцький. Про інтерполяційний вираз Лагранжа. Доповідач подав узагальнення інтерполяційного виразу, будуючи елементарним способом функцію, яка разом зі своїми першими похідними для даних значень змінних приймає наперед дані значення.
  • Blumenfeld. Про теорію тензорів. Доповідач реферував нові праці, в основному Ейнштейна, Гейзенберга і Вейля з тензорного числення в n- вимірних ріманових просторах.
  • Є. Жилінський. Про певне твердження з теорії визначників. Доповідач подав необхідні і достатні умови для незвідності загальних визначників, в яких певні елементи замінені нулями. Далі подав приклади і узагальнення.
  • Г. Штайнгауз. Про теорію ймовірностей і парадокс Бореля. Доповідач подав аксіоматику нескінчених ігор і показав її зведення до аксіоматики міри Лебега. Подав також “загострення” парадоксу Бореля.
  • А. Ломніцький. Про основи теорії ймовірностей. Доповідач ввів поняття функції розкладу ваги, на яку накладає певні умови. Ймовірність вибору вимірної множини Z з вимірної множини М, що її містить, він визначив як відношення інтеграла Лебега цієї функції на множині Z до такого ж інтеграла на множині М. Якщо ці інтеграли перестають існувати, тоді береться відношення мір Каратеодорі.
  • А. Ломніцький. Просте арифметичне доведення теореми Бернуллі-Лапласа. Елементарним шляхом, опираючись тільки на вираз Wallisa, доповідач подав доведення класичного твердження Бернуллі-Лапласа.
  • С. Банах. Про проблему міри. Доповідач подав позитивний розв’язок так званої “ширшої проблеми міри” для прямої і площини.

Важливість протоколів засідань товариства у 1921 році полягає у тому, що вони відзначають час двох важливих досягнень Львівської математичної школи:
результатів Штайнгауза і Ломніцького з аксіоматизації теорії ймовірності, що стали “півфіналом” розв’язку 6-ої проблеми Гільберта початком важливих результатів з теорії міри, одержаних С. Банахом, К. Кураторським, С. Улямом.
Інформація про діяльність товариства публікувалась у виданні Sprawozdanie Związku Polskich Towarzystw Naukowych we Lwowie, red. W. Hahn, Z. Czerny, з часом тільки red. Z. Czerny.

Повідомлення з 1920, 1921, 1922 років публікувались польською та французькою мовами, пізніше тільки французькою. З 1927 року назви доповідей на засіданні товариства та їх короткий зміст публікувались в журналі Annales de la Société Polonaise de Mathématique.

З 1937 року, зі зміною статуту Польського математичного товариства, його осідком стала Варшава. У 1939 році президентом Польського математичного товариства був обраний Стефан Банах.

У радянські часи роль математичного товариства взяв на себе Львівський міський семінар з математики. Керівниками цього семінару у різні часи були М. Зарицький, О. Кованько, Б. Гнєденко, Я. Лопатинський, І. Соколов, В. Лянце. Тематика доповідей за деякі роки подана в Успехах математических наук (т. XVIII, 3 (111), т. XIX, 4 (118)).

У 1989 році Львівське математичне товариство відновлено, президентом обрано Мирослава Шеремету.

Документи про створення Львівського математичного товариста 1989 року.